Вона існувала завжди і вічно буде існувати.
Мала сотні імен – і жодного не пам’ятає.
Не знає ні жалю, ні страху.
Не вміє любити й страждати.
Живе в підземеллі, у шафі,
в глибокому рві, у підвалі.
Спостерігає, як роки минають,
люди народжуються і помирають.
Харчується страхами, криками, стражданнями несправдженими сподіваннями, розбитими надіями, розвіяними мріями образами і кривдами, й злостивими сусідами.
Комментариев нет:
Отправить комментарий